Go to the page content

Ускладнення ожирiння / супутнi захворювання

Що можна знайти:

Розумiння ускладнень ожирiння / супутнiх захворювань

Ожирiння – це набагато бiльше, нiж просто зайва вага. Ожирiння пов’язано з розвитком бiльш нiж 200 видiв ускладнень, якi впливають на загальний стан здоров’я людини та функцiонування рiзних систем органiв.1,8

Отже, ожирiння знаходиться в тiсному зв’язку iз захворюванiстю i смертнiстю. Тяжке ожирiння асоцiюється зi скороченням очiкуваної тривалостi життя i пiдвищеною смертнiстю, незалежно вiд вiку, географiчного регiону, рiвня освiти або палiння.9 Зокрема, людина з ожирiнням знаходиться в зонi вищого ризику розвитку дiабету10, гiпертензії10 i гiперлiпiдемії11. Іншими серйозними та науково-доведеними ускладненнями ожирiння є серцева недостатнiсть12, метаболiчний синдром13 та iшемічний iнсульт14. Ожирiння також призводить до пiдвищення смертностi вiд рiзних видiв раку, у тому числi раку молочної залози10 та раку передмiхурової залози10. Аналогiчно, пацiєнти з ожирiнням знаходяться в зонi вищого ризику розвитку депресії,15 iнших порушень психiчного здоров’я15, та погiршення якостi життя в цiлому.15

Висока частота супутнiх захворювань, пов'язаних iз ожирiнням, свiдчить про те, наскiльки важливим є раннє медичне втручання для запобiгання серйозних наслiдкiв для здоров'я пацiєнта.

Натиснувши на будь-яке з нижченаведених ускладнень, можна дiзнатись більше про їхнiй зв’язок з ожирiнням та вплив на здоров’я.

Ускладнення

Серцево-судиннi захворювання – гiпертензiя, дислiпiдемiя та серцева недостатнiсть


Зв’язок з ожирiнням

Серцево-судиннi захворювання є основною причиною смертностi у людей з ожирiнням.16 Існує чiтко встановлений зв’язок мiж iндексом маси тiла (ІМТ), гiпертензiєю (високим артерiальним тиском) i серцевою недостатнiстю. Наприклад, частота випадкiв гiпертензії зростає зi збiльшенням ІМТ,17 при цьому у людей з ІМТ 25,0–29,9 кг/м2 ризик розвитку гiпертензії втричi вищий, нiж у людей з ІМТ в нормальному дiапазонi.17 Зi збiльшенням ІМТ ризик гiпертензії зростає, навiть серед людей, ІМТ яких знаходиться в дiапазонi «нормальна вага» та незначна «надлишкова вага».17 Серед людей з нормальним ІМТ частота гiпертензії складає 45%, порiвняно з 67% серед людей iз надлишковою вагою, 79% серед людей з ожирiнням І та ІІ класу i 87% серед людей з ожирiнням ІІІ класу.18 Ожирiння також пов’язано з дислiпiдемiєю. При цьому у близько 60–70% пацiєнтiв iз ожирiнням також спостерiгається дислiпiдемiя.19

41% усiєї смертностi вiд ССЗ у США припадає на людей з високим ІМТ.12

Ожирiння не лише є одним з найпоширенiших супутнiх захворювань при серцевiй недостатностi зi збереженою фракцiєю викиду (СНзФВ), але й також належить до головних факторiв ризику її розвитку.20 Крiм того, iснує доведений зв’язок мiж iшемiчним iнсультом та ожирiнням.21

Вплив зниження маси тiла на здоров’я

Для людей з ожирiнням та артерiальною гiпертензiєю 1-го ступеня рекомендовано знизити масу тiла за допомогою змiни способу життя, медикаментозного лiкування та/або барiатричної хiрургії.22 Результати дослiджень показують, що зменшення маси тiла є важливим для профiлактики, а також для початкового лiкування артерiальної гiпертензії.

Ускладнення

Переддiабет та цукровий дiабет 2 типу


Зв’язок з ожирiнням

У чоловiкiв i жiнок з ожирiнням ризик розвитку дiабету 2-го типу є вiдповiдно в 7 i >12 разiв вищим, нiж у людей без ожирiння.10

Дiйсно, один iз довгострокових негативних наслiдкiв ожирiння полягає в тому, що ожирiння є основним фактором ризику розвитку цукрового дiабету 2-го типу.23 Американська дiабетична асоцiацiя (American Diabetes Association) рекомендує лiкарям проводити тест на виявлення дiабету i оцiнювати ризик розвитку дiабету у безсимптомних осiб вiком старше 45 рокiв, якщо вони мають надлишкову вагу чи ожирiння. Крiм того, такий тест необхiдно проводити пацiєнтам з ожирiнням тяжкого ступеня, незалежно вiд їхнього вiку.24 Наявнiсть надмiрної ваги або ожирiння пiдвищує ризик розвитку цукрового дiабету 2-го типу в три i сiм разiв вiдповiдно.24

Вплив зниження маси тiла на здоров’я

Для людей з переддiабетом зменшення ваги не тiльки знижує ризик розвитку цукрового дiабету2 типу2, але й сприяє переходу дiабету 2 типу в стадiю ремiсії.25 Дослiдження щодо зниження ваги показують, що протягом середнього перiоду спостереження, який становить 2,8 року, ризик розвитку цукрового дiабету 2 типу може бути знижений.2 Важливо, що у пацiєнтiв з ожирiнням i переддiабетом навiть через 10 років пiсля початкового зниження ваги, незважаючи на вiдновлення маси тiла, спостерiгається значне зниження ризику розвитку цукрового дiабету 2 типу порiвняно з тими особами, якi не втрачали вагу.26 Аналогiчно, дослiдження щодо зниження ваги пiсля барiатричної хiрургії показали, що люди мали нижчi показники захворюваностi на дiабет 2 типу через 2 i 10 рокiв пiсля операції зi зниження ваги.27

Ускладнення

Остеоартрит


Зв’язок з ожирiнням

Чоловiки і жiнки з ожирiнням мають вiдповiдно у >2 i 2 рази вищий ризик розвитку остеоартриту, нiж у людини без ожирiння.10

Кожнi набранi 5 кг маси тiла збiльшують на 36% ризик розвитку остеоартриту колiнного суглоба. 28 Високий ІМТ упродовж дорослого життя пiдвищує цей ризик, при цьому є зв’язок мiж ІМТ та розвитком остеоартриту колiнного суглоба у старшому вiцi починається вже у 20 рокiв у чоловiкiв i в 11 рокiв у жiнок.28

Цiкаво, що пiдвищений ІМТ у вiцi 20–29 рокiв дозволяє точнiше прогнозувати ризик остеоартриту колiнного суглоба в майбутньому, нiж поточна маса людини. Отже, можна припустити, що ожирiння є однiєю з основних причин остеоартриту, а не наслiдком малорухливого способу життя при ураженнi колiнного суглоба.29

Вплив зниження маси тiла на здоров’я

Зниження ваги за допомогою дiєти та фiзичної активностi є першою рекомендацiєю в будь-яких настановах з лiкування остеоартрозу колiнного суглоба.30

Дослiдження показали, що серед пацiєнтів з надмiрною вагою та ожирiнням, якi страждають на остеоартроз колiнного суглоба, кожен втрачений фунт (~ 0, 45 кг) ваги призводив до чотириразового зниження навантаження на колiно на кожен крок пiд час повсякденної активностi.28

Дослiдження показують, що можна було б уникнути 24 % хiрургiчних випадкiв остеоартрозу колiнного суглоба, якщо люди з надмiрною вагою та ожирiнням знизили свою вагу на 5 кг або утримували ІМТ в межах рекомендованого нормального дiапазону.5 У цих випадках зниження ваги рекомендується як частина лiкування, а також призводить до полегшення симптомiв, покращення функцiонального стану та зменшення болю.6

Ускладнення

Синдром полiкiстозних яєчникiв (СПКЯ) та безплiддя


Зв’язок з ожирiнням

Патогенез СПКЯ є складним i наразi точно не визначений , однак встановлено, що цей стан тiсно пов’язаний з ожирiнням. Дослiдження показують, що майже 76% жiнок iз СПКЯ мають ожирiння. Вважається, що ожирiння сприяє розвитку ускладнень СПКЯ та посилює їх,31 зокрема це стосується розвитку iнсулiнорезистентностi та предiабету / цукрового дiабету 2-го типу,32 серцево-судинних захворювань,33 та порушень репродуктивної функції чи безплiддя.32

Зростаюча епiдемiя ожирiння вказує на те, що поширенiсть цього захворювання в майбутньому може збiльшитись.34

Іншим поширеним негативним наслiдком ожирiння серед жiнок є порушення менструальної функції.29

Одне з дослiджень, де у 32,3% жiнок з ожирiнням спостерiгалось порушення менструальної функції, показало, що зниження маси тiла на 7–8 кг за допомогою дiєти та фізичних вправ призводило до нормалiзації менструального циклу у 80% жiнок, якi схудли.35

Вплив зниження маси тiла на здоров’я

Основною рекомендацiєю при лiкуваннi СПКЯ є зниження маси тiла,35 що покращує клiнiчнi ознаки та довгострокове метаболiчне здоров'я у жiнок з СПКЯ. Деякi з цих покращень включають зниження рiвня iнсулiну,36 зменшення iнсулiнорезистентності,32 зниження рiвня андрогенiв та факторiв ризику серцево-судинних захворювань i дiабету 2 типу.33 Важливо, що менструальний цикл, овуляцiя та фертильнiсть37 покращуються пiсля зниження ваги.32

Вважається, що серед жiнок iз СПКЯ зниження рiвня iнсулiну є основним фактором, що визначає бiльшiсть переваг зниження ваги34

Ускладнення

Апное увi снi та астма


Зв’язок з ожирiнням

Хоча поширенiсть синдрому обструктивного апное увi снi складно визначити, вважається, що приблизно 40% людей з ожирiнням мають обструктивне апное увi снi.38

Одне з наслiдкiв ожирiння полягає в тому, що жировi вiдкладення на шиї, стiнцi грудної клiтки та животi негативно впливають на функцiю легень, зменшують амплiтуду руху грудної клітки i дiафрагми та легеневий об’єм,29 що викликає задишку i гiповентиляцiю.39 Коли людина не спить i знаходиться у вертикальному положеннi, цей негативний вплив зазвичай незначний, але коли вона лежить, зазначенi симптоми погiршуються, що призводить до обструктивного апное увi снi.29

Астма є iншим поширеним респiраторним захворюванням, яке пов’язано з ризиками для здоров’я, зумовленими ожирiнням.40 Коли ІМТ перевищує 30 кг/м2, ризик астми зростає на 92%40

Однак на сьогоднi механiзми взаємозв’язку мiж ожирiнням та астмою не до кiнця зрозумiлi.40

Вплив зниження маси тiла на здоров’я

Зниження ваги при лiкуваннi пацієнтів з ожирiнням може допомогти краще спати, полегшуючи симптоми обструктивного апное сну. Дослiдження показують, що втрата ваги на 7-11% може зменшити індекс апное/ гіпопное у людей з ожирiнням.41

Барiатрична хiрургiя та низькокалорiйнi дiєти позитивно впливають на гiперреактивнiсть бронхiв i запалення дихальних шляхiв, а також на клiнiчнi результати у пацiєнтiв з ожирiнням, що вказує на функцiональний зв'язок мiж астмою та ожирiнням.40

Ускладнення

COVID-19


Зв’язок з ожирiнням

Ожирiння – це фактор ризику тяжчого перебiгу коронавiрусної iнфекції COVID-19.42 Пацiєнти iз надлишковою вагою або ожирінням мають значно вищий ризик госпiталiзації, потрапляння у вiдділення реанiмації та смертi через коронавiрусну iнфекцiю COVID-19, навiть якщо у них немає iнших супутнiх захворювань.43,44

Супутнi захворювання ожирiння, в тому числi артеріальна гiпертензiя, серцево-судиннi захворювання та цукровий дiабет 2-го типу пов’язанi з тяжким перебiгом коронавiрусної iнфекції Covid-19 серед пацiєнтiв iз ожирiнням; вони реєструються у 24–51% госпiталiзованих пацiєнтiв i 68–72% пацієнтів, якi потрапляють до реанiмації45

Вплив зниження маси тiла на здоров’я

Дослiдження показали, що у пацiєнтiв з ожирiнням кожне пiдвищення ІМТ на 1 кг/м2 пов'язане iз збiльшенням на 12% ризику тяжкого перебiгу Covid-1942

Наявнiсть ожирiння загалом пов'язане з приблизно втричi бiльшим ризиком розвитку тяжкого коронавiрусного захворювання COVID-19.42

Дiзнайтеся бiльше про зв'язок мiж ожирiнням та Covid-19.

Зв’язок мiж ожирiнням, ІМТ та смертнiстю

Негативнi наслiдки ожирiння, захворювання, пов’язанi з ожирiнням, та проблеми, якi оточують ожирiння, в усiх аспектах здоров’я, вказують на те, що ожирiння також призводить до скорочення тривалостi життя.46

Дослiдження показує, що високий ІМТ пов’язаний зi зменшенням очiкуваної тривалостi життя майже на 10 рокiв.47 При збільшеннi ІМТ на кожнi 5 кг/м2 вище дiапазону 22,5–25,0 кг/м2 спостерiгається зростання загальної смертностi на 30%.47

Адаптовано зi Prospective Studies Collaboration. Body-mass index and cause-specific mortality in 900,000 adults: collaborative analyses of 57 prospective studies. Lancet. 2009;373(9669):1083-1096.

Висновок

Стани, спричиненi ожирiнням, та фактори, що їх викликають, мають комплексний характер та призводять до численних супутнiх захворювань i медичних ускладнень. Проте провiднi досягнення в сферi охорони здоров’я забезпечили нас низкою iнструментів i методiв для ефективнiшого лiкування ожирiння.. 

Натиснувши на кнопку «Завантажити» нижче, можна завантажити практичнi рекомендації щодо менеджменту ожирiння у дорослих i дiтей.

Якщо Ви вважаєте цi ресурси корисними, натиснiть на значок конвертика вище i подiлiться ними зi своїми колегами та підтримайте їх у щоденній практицi.

Вам цiкаво знайти бiльше корисних ресурсiв? Перегляньте нашу добірку iнформацiйних матерiалiв про ожирiння.

Список використаних джерел

  1. Yuen M. ER, Kadambi N. A systematic review and evaluation of current evidence reveals 236 obesity-associated disorders. The obesity society 2016.
  2. Knowler WC, Barrett-Connor E, Fowler SE, Hamman RF, Lachin JM, Walker EA, et al. Reduction in the incidence of type 2 diabetes with lifestyle intervention or metformin. N Engl J Med. 2002;346(6):393-403.
  3. Wing RR, Lang W, Wadden TA, Safford M, Knowler WC, Bertoni AG, et al. Benefits of modest weight loss in improving cardiovascular risk factors in overweight and obese individuals with type 2 diabetes. Diabetes Care. 2011;34(7):1481-6.
  4. Dattilo AM, Kris-Etherton PM. Effects of weight reduction on blood lipids and lipoproteins: a meta-analysis. Am J Clin Nutr. 1992;56(2):320-8.
  5. Coggon D, Reading I, Croft P, McLaren M, Barrett D, Cooper C. Knee osteoarthritis and obesity. Int J Obes Relat Metab Disord. 2001;25(5):622-7.
  6. Christensen R, Bartels EM, Astrup A, Bliddal H. Effect of weight reduction in obese patients diagnosed with knee osteoarthritis: a systematic review and meta-analysis. Ann Rheum Dis. 2007;66(4):433-9.
  7. Zelber-Sagi S, Godos J, Salomone F. Lifestyle changes for the treatment of nonalcoholic fatty liver disease: a review of observational studies and intervention trials. Therap Adv Gastroenterol. 2016;9(3):392-407.
  8. Glass LM, Dickson RC, Anderson JC, Suriawinata AA, Putra J, Berk BS, et al. Total body weight loss of >/= 10 % is associated with improved hepatic fibrosis in patients with nonalcoholic steatohepatitis. Dig Dis Sci. 2015;60(4):1024-30.
  9. Jarolimova J, Tagoni J, Stern TA. Obesity: its epidemiology, comorbidities, and management. Prim Care Companion CNS Disord. 2013;15(5).
  10. Guh DP, Zhang W, Bansback N, Amarsi Z, Birmingham CL, Anis AH. The incidence of co-morbidities related to obesity and overweight: a systematic review and meta-analysis. BMC Public Health. 2009;9:88.
  11. Klop B, Elte JW, Cabezas MC. Dyslipidemia in obesity: mechanisms and potential targets. Nutrients. 2013;5(4):1218-40.
  12. Adair T, Lopez AD. The role of overweight and obesity in adverse cardiovascular disease mortality trends: an analysis of multiple cause of death data from Australia and the USA. BMC Med. 2020;18(1):199.
  13. Despres JP, Lemieux I. Abdominal obesity and metabolic syndrome. Nature. 2006;444(7121):881-7.
  14. Mitchell AB, Cole JW, McArdle PF, Cheng YC, Ryan KA, Sparks MJ, et al. Obesity increases risk of ischemic stroke in young adults. Stroke. 2015;46(6):1690-2.
  15. Dong C, Sanchez LE, Price RA. Relationship of obesity to depression: a family-based study. Int J Obes Relat Metab Disord. 2004;28(6):790-5.
  16. Collaborators GBDO, Afshin A, Forouzanfar MH, Reitsma MB, Sur P, Estep K, et al. Health Effects of Overweight and Obesity in 195 Countries over 25 Years. N Engl J Med. 2017;377(1):13-27.
  17. Gelber RP, Gaziano JM, Manson JE, Buring JE, Sesso HD. A prospective study of body mass index and the risk of developing hypertension in men. Am J Hypertens. 2007;20(4):370-7.
  18. Landi F, Calvani R, Picca A, Tosato M, Martone AM, Ortolani E, et al. Body Mass Index is Strongly Associated with Hypertension: Results from the Longevity Check-up 7+ Study. Nutrients. 2018;10(12).
  19. Feingold K. Obesity and Dyslipidemia. [Updated 2020 Nov 2]. Endotext [Internet]. Available at: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK305895/. Last accessed: September 2021.
  20. Tadic M, Cuspidi C. Obesity and heart failure with preserved ejection fraction: a paradox or something else? Heart Fail Rev. 2019;24(3):379-85.
  21. Lee HJ, Choi EK, Lee SH, Kim YJ, Han KD, Oh S. Risk of ischemic stroke in metabolically healthy obesity: A nationwide population-based study. PLoS One. 2018;13(3):e0195210.
  22. Kotsis V, Jordan J, Micic D, Finer N, Leitner DR, Toplak H, et al. Obesity and cardiovascular risk: a call for action from the European Society of Hypertension Working Group of Obesity, Diabetes and the High-risk Patient and European Association for the Study of Obesity: part A: mechanisms of obesity induced hypertension, diabetes and dyslipidemia and practice guidelines for treatment. J Hypertens. 2018;36(7):1427-40.
  23. Barnes AS. The epidemic of obesity and diabetes: trends and treatments. Tex Heart Inst J. 2011;38(2):142-4.
  24. Hruby A, Hu FB. The Epidemiology of Obesity: A Big Picture. Pharmacoeconomics. 2015;33(7):673-89.
  25. Lean MEJ, Leslie WS, Barnes AC, Brosnahan N, Thom G, McCombie L, et al. Durability of a primary care-led weight-management intervention for remission of type 2 diabetes: 2-year results of the DiRECT open-label, cluster-randomised trial. Lancet Diabetes Endocrinol. 2019;7(5):344-55.
  26. Diabetes Prevention Program Research G, Knowler WC, Fowler SE, Hamman RF, Christophi CA, Hoffman HJ, et al. 10-year follow-up of diabetes incidence and weight loss in the Diabetes Prevention Program Outcomes Study. Lancet. 2009;374(9702):1677-86.
  27. Sjostrom L, Lindroos AK, Peltonen M, Torgerson J, Bouchard C, Carlsson B, et al. Lifestyle, diabetes, and cardiovascular risk factors 10 years after bariatric surgery. N Engl J Med. 2004;351(26):2683-93.
  28. Bliddal H, Leeds AR, Christensen R. Osteoarthritis, obesity and weight loss: evidence, hypotheses and horizons - a scoping review. Obes Rev. 2014;15(7):578-86.
  29. Webber J. The comorbidities of obesity. Practical Diabetes International. 2001;18(8):293-6.
  30. Glyn-Jones S, Palmer AJ, Agricola R, Price AJ, Vincent TL, Weinans H, et al. Osteoarthritis. Lancet. 2015;386(9991):376-87.
  31. Fauser BC, Tarlatzis BC, Rebar RW, Legro RS, Balen AH, Lobo R, et al. Consensus on women's health aspects of polycystic ovary syndrome (PCOS): the Amsterdam ESHRE/ASRM-Sponsored 3rd PCOS Consensus Workshop Group. Fertil Steril. 2012;97(1):28-38 e25.
  32. Panidis D, Farmakiotis D, Rousso D, Kourtis A, Katsikis I, Krassas G. Obesity, weight loss, and the polycystic ovary syndrome: effect of treatment with diet and orlistat for 24 weeks on insulin resistance and androgen levels. Fertil Steril. 2008;89(4):899-906.
  33. Wild RA, Carmina E, Diamanti-Kandarakis E, Dokras A, Escobar-Morreale HF, Futterweit W, et al. Assessment of cardiovascular risk and prevention of cardiovascular disease in women with the polycystic ovary syndrome: a consensus statement by the Androgen Excess and Polycystic Ovary Syndrome (AE-PCOS) Society. J Clin Endocrinol Metab. 2010;95(5):2038-49.
  34. Thomson RL, Buckley JD, Brinkworth GD. Exercise for the treatment and management of overweight women with polycystic ovary syndrome: a review of the literature. Obes Rev. 2011;12(5):e202-10.
  35. Mrinal Kanti Kundu MR, Prakritis Ranjan Sasmal, Kamalika Das. A randomized prospective study of menstrual irregularities in relation to obesity in terms of body mass index. International Journal of Scientific Research. 2018;7(10).
  36. Tolino A, Gambardella V, Caccavale C, D'Ettore A, Giannotti F, D'Anto V, et al. Evaluation of ovarian functionality after a dietary treatment in obese women with polycystic ovary syndrome. Eur J Obstet Gynecol Reprod Biol. 2005;119(1):87-93.
  37. Dokras A, Sarwer DB, Allison KC, Milman L, Kris-Etherton PM, Kunselman AR, et al. Weight Loss and Lowering Androgens Predict Improvements in Health-Related Quality of Life in Women With PCOS. J Clin Endocrinol Metab. 2016;101(8):2966-74.
  38. Modena DAO, Cazzo E, Candido EC, Baltieri L, Silveira L, Almeida AMN, et al. Obstructive sleep apnea syndrome among obese individuals: A cross-sectional study. Rev Assoc Med Bras (1992). 2017;63(10):862-8.
  39. Masa JF, Pepin JL, Borel JC, Mokhlesi B, Murphy PB, Sanchez-Quiroga MA. Obesity hypoventilation syndrome. Eur Respir Rev. 2019;28(151).
  40. Everaere L, Ait Yahia S, Boute M, Audousset C, Chenivesse C, Tsicopoulos A. Innate lymphoid cells at the interface between obesity and asthma. Immunology. 2018;153(1):21-30.
  41. Durrer Schutz D, Busetto L, Dicker D, Farpour-Lambert N, Pryke R, Toplak H, et al. European Practical and Patient-Centred Guidelines for Adult Obesity Management in Primary Care. Obes Facts. 2019;12(1):40-66.
  42. Feng Gao KIZ, Xiao-Bo Wang , Qing-Feng Sun , Ke-Hua Pan , Ting-Yao Wang , Yong-Ping Chen, Giovanni Targher, Christopher D Byrne, Jacob George, Ming-Hua Zheng. Obesity Is a Risk Factor for Greater COVID-19 Severity. Diabetes Care. 2020;43(7).
  43. Min Gao CP, Nerys M Astbury, Julia Hippisley-Cox, Stephen O'Rahilly, Paul Aveyard, Susan A Jebb. Associations between body-mass index and COVID-19 severity in 6·9 million people in England: a prospective, community-based, cohort study. The Lancet Diabetes & Endocrinology. 2021;9(6):350-9.
  44. Bennett KE, Mullooly M, O'Loughlin M, Fitzgerald M, O'Donnell J, O'Connor L, et al. Underlying conditions and risk of hospitalisation, ICU admission and mortality among those with COVID-19 in Ireland: A national surveillance study. Lancet Reg Health Eur. 2021;5:100097.
  45. Kwok S, Adam S, Ho JH, Iqbal Z, Turkington P, Razvi S, et al. Obesity: A critical risk factor in the COVID-19 pandemic. Clin Obes. 2020;10(6):e12403.
  46. Global BMIMC, Di Angelantonio E, Bhupathiraju Sh N, Wormser D, Gao P, Kaptoge S, et al. Body-mass index and all-cause mortality: individual-participant-data meta-analysis of 239 prospective studies in four continents. Lancet. 2016;388(10046):776-86.
  47. Prospective Studies C, Whitlock G, Lewington S, Sherliker P, Clarke R, Emberson J, et al. Body-mass index and cause-specific mortality in 900 000 adults: collaborative analyses of 57 prospective studies. Lancet. 2009;373(9669):1083-96.

UA23OB00017

Наскiльки ця iнформацiя була для Вас корисною?
 

Пов’язанi статтi

Ви покидаєте сайт RethinkObesity UA

Сайт, на який ви можете перейти, не є власнiстю i не управляється Novo Nordisk. Novo Nordisk не несе вiдповiдальностi за вмiст сайтiв, якими не керує Novo Nordisk. Крiм того, Novo Nordisk не несе вiдповiдальностi за полiтику конфiденцiйностi цих сайтiв i не контролює її.

Go to page

Знайдiть мiсцевий портал для спецiалiстiв охорони здоров’я

У «Ново Нордiск» ми прагнемо надавати спецiалiстам охорони здоров’я науково обґрунтовану iнформацiю, матерiали та iнструменти. Для початку знайдiть мiсцевий портал для спецiалiстiв охорони здоров’я за посиланням нижче.

Перейти